Військовополонений ЗСУ розповів про загибель щонайменше п’ятьох бійців від катувань у СІЗО РФ
Про це йдеться у матеріалі «Слідства.Інфо».
Їм регулярно доводилося переживати насилля, або слухати й бачити, як страждають побратими. Російські наглядачі, кажуть звільнені, поводили себе як садисти. Щонайменше пʼятеро українських бранців померли у полоні: хтось не витримав катувань, а комусь відмовили у медичній допомозі. Окрім того, серед полонених були часті випадки захворювання на туберкульоз — росіяни без відповідного лікування залишають їх у неволі.
Остап Жидачевський
Звільнення з полону
Андрій Задорожний
Звільнення з полону
Читайте по темі: Сили оборони відбили на фронті 216 атак противника
У перші дні березня чоловіки кажуть, здогадувалися, що Маріуполь може опинитися в оточенні. Але ніхто не уявляв таких масштабів, згадують, як йшла російська піхота, артилерія, авіація, корабельна артилерія. З усіх сторін закидували і кожен день у Маріуполі був важким.
Познайомилися Андрій, Остап і Олександр уже на різних етапах полону. Пройшли бараки Оленівки, перевірку у Таганрозі, під час якої Олександру зламали ніс, а 9 військовополонених загинули, як свідчать чоловіки. 30 червня 2023 року військових етапували у СІЗО №2 міста Камишин Волгоградської області.
«Кажу одному співробітнику СІЗО: «Тільки не по животу, маю поранення осколкове (після теракту в Оленівці, — ред.).» Натомість наглядач запитав, чи все нормально у мене з головою, і почав бити туди», — згадує військовий Олександр Веренготов.
Олександр Веренготов
Над камерою Олександра був кабінет, у якому росіяни облаштували катівню, через неї пройшов кожен військовополонений. І це окрім щоденних знущань на коридорі чи у бані.
«Мій найважчий допит був у Камишині. Тоді привели у кабінет і сказали випрямитися. Я це виконую, а спецназівець мені коліном бʼє прямісінько в груди. Поклали мене на землю, під голову подушку, зав’язали руки, ноги, до пальців привʼязали провідки й чотири години крутили «тапік» (військово-польовий телефон, дроти якого росіяни використовують для тортур: їх людям накручують на пальці ніг, рук або геніталії, — ред.). Так я пролежав чотири години, мені ставили запитання по типу «кого з цивільних вбивав у Маріуполі», але відповісти на них змоги не давали. Пропускали через мене струм та ще й били», — розповідає звільнений з полону Остап Жидачевський.
Запамʼятався військовим і щотижневий похід у баню. На миття було відведено близько хвилини, це менше ніж тривали побиття та застосування електрошокера по мокрому тілу.
«У перший місяць перебування у СІЗО Камишина мені зламали ногу. Був там один лазник, любитель бити по кістках. Плюс до того, він любив спалювати електрошокером, ти як смажена курка потім пахнеш. От лазник задоволення в такі моменти отримував. Це не людина, це — садист», — каже Олександр.
Після перелому Олександр не отримав відповідної медичної допомоги, ходив без милиць, ще й по ребрах отримував від спецпризначенців.
Читайте по темі: На Львівщині судитимуть працівників банку за привласнення коштів клієнтів
Військові були свідками інсульту у бранців, туберкульозу і смертних випадків.
«За період мого перебування у Камишині, я чув про пʼять випадків смертей. Причини були різні: під час допитів, у бані після шокера, від туберкульозу», — розповідає Остап.
Журналісти Associated Press пишуть про 206 загиблих українських полонених у російських тюрмах. Про це їм стало відомо з даних українського уряду та Офісу Генпрокурора.
Распечатать
