Масова мобілізація як передостанній шанс Путіна в українській війні
Практично всі переваги російської армії успішно нівелювали Силами оборони України. Було зірвано "бліцкриг" перших тижнів війни, російська авіація програла битву за повітряний простір, російський флот втратив флагмана, кілька кораблів, базу морської авіації і змушений був відступити з острова Зміїний та чорноморського узбережжя України.
В усіх напрямках наші сухопутні сили успішно стримують ворога, завдаючи йому хворобливих втрат, і лише "ракетний терор" проти українських міст ще залишається надзвичайно небезпечним для громадян країни. Проте, якість української ППО поступово зростає, а удари досить цінними ракетами по інфраструктурі в глибині України майже не впливають на ситуацію на фронті.
Провал російської "спецоперації" - пошук нових рішень
Наразі керівництво Росії перебуває у пошуках рішення, яке зможе, на його думку, докорінно змінити хід т.з. "спецоперації" у бік успішності в очах власних громадян, які прагнуть "будь-яких перемог" як знеболювального від внутрішніх економічних і соціальних проблем. Очевидно, лише зброя масової поразки або її замінники у разі провокації техногенної катастрофи на Запорізькій АЕС здатні миттєво змінити правила гри на фронті. Тим не менш, поки це залишається останньою опцією диктатора, застосування якої може загрожувати існуванню самого путінського режиму.
Тому російське керівництво нині впритул наближається до "передостанніх" засобів впливу на хід війни в Україні, які, щоправда, також спричиняють певні ризики. Однією з таких коштів у межах конвенційної війни залишається масова мобілізація у Росії із єдиною метою різкого нарощування особового складу окупаційних військ та отримання бажаного переваги на фронті. Слід наголосити, що масова мобілізація не означає "загальна", під яку підпадають слабо мотивовані "обов’язкові" призовники, що може викликати певне суспільне невдоволення, але головне – порушити цілісність і так проблемної російської економіки.
Кого може мобілізувати Росія?
Нині примусово мобілізують залишки чоловічого населення т. зв. "Л/ДНР", а паралельно до РФ активно вербують добровольців на контрактну службу, особливо з депресивних у економічному плані регіонів країни. Якщо перші масово гинуть у безглуздих атаках на укріплені позиції ЗСУ, то з російськими добровольцями постає питання їх фінансування та забезпечення, що стає дедалі гострішою проблемою в умовах санкційного тиску на економіку РФ.
Тим не менш, у керівництва РФ ще залишається важка на практиці, але цілком можлива опція масового залучення десятків тисяч осіб з великої кількості воєнізованих державних органів і недержавних організацій, що буйно розквітли в Росії за Путіна. І якщо 300-тисячна Росгвардія вже зазнала тяжких втрат у перші тижні війни в Україні та потрібна для підтримки порядку всередині Росії, то залишаються інші, більш прийнятні варіанти.
Це може бути досить швидкий заклик до російських військ людей зі складу т.з. "російського козацтва", що налічує до 600 тис. осіб, з ветеранських організацій різних родів військ (ВДВ, морська піхота і т.п.), де складається близько 300 тис., а також з числа діючих підрозділів МВС Росії, починаючи від спецназівців та закінчуючи тюремною охороною. Поряд з цим очікується різке збільшення призову учасників російської системи БАРС (Бойовий Армійський Резерв Країни) та спроб масового залучення на контрактну службу терміновиків, які прийшли на весняний заклик 2022 року. Крім того, триває вербування досить різнопланового та екзотичного контингенту з числа російських в’язнів, корінних народів регіонів РФ, заробітчан із Середньої Азії, мешканців Придністров’я, Білорусі, а також з’являються вельми спірні чутки про нібито загони добровольців із Північної Кореї.
Масова мобілізація як ознака неминучої поразки
Перевагою наведеного вище людського ресурсу є досить висока мотивація і сліпа віра в ідеї "російського світу", досвід армійської служби, а іноді й участі в бойових діях. Ці люди не будуть ховатися від мобілізації, і багато хто з них не настільки критично інтегрований в економіку Росії, зазвичай не маючи високого рівня освіти. Всі вони знаходяться на "олівці" у мобілізаційних органів РФ і здебільшого готові до заклику, проте поки що їх використання суттєво ускладнене.
Головним мінусом масової мобілізації та різкого збільшення особового складу армії РФ стане проблема його матеріально-технічного, збройного та фінансового забезпечення, що посилюється з кожним днем війни в Україні. Іншою перешкодою на цьому шляху є військова доктрина РФ, при якій російська армія має бути масово насичена військовою технікою (насамперед танками та БМП), щоб мати можливість виконувати наступальні завдання. Проте якісна підготовка навіть екіпажів бронетехніки має тривати кілька місяців, не кажучи вже про спеціальну техніку ППО, авіацію та флот. З огляду на величезні втрати бойової техніки на українському фронті можливості забезпечити нові маси особового складу танками та БМП у потрібній кількості опиняються під питанням.
Тобто якщо РФ різко збільшить особовий склад своїх окупаційних військ, то вони будуть піхотними масами з масованою артилерійською підтримкою, що нагадує концепцію Першої світової війни. Звичайно, для усунення цієї проблеми військове керівництво Росії вже вдається до залучення техніки з білоруських складів або розконсервації старих зразків техніки , такої як Т-62 та інших. Загалом процес повністю обернений до того, що відбувається в українській армії, яка повільно, але впевнено насичується новими зразками бойової техніки стандартів НАТО.
Досить хиткою здається впевненість багатьох експертів, що Путін не проводить загальну мобілізацію (тобто з пересічних громадян), побоюючись суспільного невдоволення – зараз пропаганда і репресивний апарат РФ перебувають на піку своїх можливостей, здатні придушити будь-які протести в самому зародку.
Тому як "робочий варіант" російське керівництво може зважитися на велику мобілізацію з числа мотивованих резервістів, ветеранів пологів військ, "козацтва", кримінального елемента з неминучим зниженням бойових якостей цього контингенту та проблемою їх матеріально-технічного забезпечення. Однак, швидше за все, цей захід може лише частково вирішити тимчасові завдання на фронті, наприклад, спробу масованого штурму міст Донецької області, але навряд чи змінить стратегічну ситуацію у війні.
Ситуация в Северодонецке меняется каждый час, город ровняют с землей, – глава ВГА
Распечатать
